Голодомор. Що сьогодні учні розуміють під цим словом? Які емоції викликає ця сторінка в історії в наших дітей ? Співчуття чи жаль, скорботу чи страх? А може – лише байдужість в серцях ? Уже вкотре  до трагічної річниці Голодомору говоримо з дітьми  про страшну трагедію українців. Свідчення очевидців, фотографії  опухлих від голоду, гори  трупів людей, замордованих голодом,  зарізані   та зварені  діти, вимерлі села… Не можна закривати очі! Не можна забувати! Це наш біль, наша скорбота…
  В пам'ять усіх замордованих голодом кожен учень школи причепив незабудку пам’яті на карту України, пригадали передумови та наслідки голодомору і запалили свічку пам’яті.
    На душі щем, а на очах сльози… Боляче за наш народ, що пережив не лише демографічний, а й національний удар. Українців поставили на коліна, зламали, витиснули всі соки, подерли пазурами до крові, вийняли серце і розтоптали. І це хвилює нас. Віримо, молимося, пам’ятаємо і запалюємо  свічу – свічу скорботи…