Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створилась ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка... Тараса Григоровича розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому.                                                     Щоб краще зрозуміти Шевченка як нашого сучасника, неодмінно треба було побувати на турнірі «Тарасова мозаїка». В цьому турнірі 4 команди з числа учнів 5 – 11 класів змагалися у розгадуванні кросвордів, головоломок, ребусів, складанні пазлів…. Загалом на команди-учасниці очікували 12 цікавих завдань, головною метою яких було у цікавий спосіб пригадати біографічні відомості та поетичне надбання великого Кобзаря. Під час турніру журі уважно спостерігало за роботою команд, виставляло оцінки та щиро вболівало за емоційним виконанням завдань.                                                                                                                                                             Ось так, щиро та емоційно, рухливо та весело ми ще раз пізнавали Шевченка. Мета цього заходу - показати, що Шевченко органічно вписується у сучасне життя з айфонами і не здається архаїчним, хотілося показати нашим учням, що він насправді кайфовий, драйвовий та дуже модерний.