Незважаючи на те що ти ще маленький, ти все одно людина, яка має права. Свої права ти можеш знайти у спеціальному документі, який називається Конвенція про права дитини. У цьому документі записані твої права, якими ти можеш користуватися до 18-ти років, тому що після цього ти стаєш дорослим. Конвенція є доволі складним документом, тому ми коротко розповімо тобі про твої права:
- ти маєш право на життя. Ніхто не може позбавити тебе цього найціннішого дару!
- ти маєш право на піклування і турботу. Це означає, що твої батьки повинні піклуватись про тебе, дбати про твої інтереси;
- ти маєш право на достатнє харчування та дах над головою. Про це також піклуються твої батьки, а якщо їх у тебе немає, то держава;
- ти маєш право на розваги. Дорослі повинні будувати для тебе дитячі майданчики та місця проведення дозвілля. Це стосується і театру, в якому повинні також ставитись вистави для дітей;
- ти маєш право на освіту. Хочеш ти того чи ні, але ти повинен ходити до школи. Якщо ти хочеш стати відомою людиною, то ти обов’язково повинен навчатися!
- ти маєш право на медичну допомогу. Якщо ти поранився, то ти можеш звернутися до лікаря, який тобі допоможе!
- ти маєш право на приватне життя. Ніхто не може перевіряти твої речі, читати твої листи. Ніхто не може казати тобі погані слова, принижувати тебе;
- ти маєш право висловлювати свою точку зору, але вона не повинна ображати інших людей.
- Пам’ятай, що ти людина, ніхто не може тебе ображати, бити, жорстоко і несправедливо поводитись з тобою, примушувати працювати на дорослих.
- Якщо ти став жертвою подібного поводження, ти можеш звернутись за допомогою до міліції.
Народившись, дитина отримує право на громадянство, має право жити і виховуватися у сім’ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів. На ім’я дитини може бути відкрито рахунок у банку.
Півторарічний громадянин має право відвідувати ясла.
Трьохрічний громадянин має право відвідувати дитячий садок.
Шестирічний громадянин має право:
- відвідувати школу;
- самостійно заключати дрібні побутові угоди.
Десятирічний громадянин:
- дає згоду на зміну свого імені та прізвища;
- дає згоду на своє всиновлення або передачу в прийомну родину, або відновлення батьківських прав своїх батьків;
- висловлює свою думку про те, з ким із його батьків, після розірвання шлюбу,він хотів би жити;
- має право бути заслуханим у ході будь-якого судового або адміністративного розгляду;
- може вступати в дитячі суспільні об’єднання.
Чотирнадцятирічний громадянин:
- може вибирати місце проживання (за згодою батьків);
- має право за згодою батьків укладати будь-які угоди;
- має право самостійно разпоряджатися своїм доходом, зарплатою, стипендією;
- здійснювати свої авторські права, як результат своєї інтелектуальної діяльності;
- може отримати дозвіл взяти шлюб у вигляді виключення, якщо склалися особливі обставини (при цьому наступає повна дієздатність);
- допускається вступ на работу з дозволу батьків (на легку працю не більше 4 годин у день);
- має право вимагати відміни усиновлення;
- може навчатися водінню мотоцикла;
- має право управляти велосипедом під час руху дорогами;
- несе карну відповідальність за деякі злочини;
- несе майнову відповідальність по укладених угодах, а також за заподіяну майнову шкоду;
- може бути виключений зі школи за порушення.
П’ятнадцятирічний громадянин має право вступу на роботу (24 годинний робочий тиждень).
Шістнадцятирічний громадянин має право:
- отримати паспорт;
- взяти шлюб при наявності поважних причин;
- управляти мопедом при їзді по дорогах;
- навчатися водінню автомобіля на дорогах в присутності інструктора;
- заключати трудовий договір (контракт), рабочий тиждень не повинен перебільшувати 36 годин;
- підлягає адміністративній та карній відповідальності за правопорушення.
Сімнадцятирічний громадянин підлягає початковому ставленню на військовий облік (видається приписне свідоцтво).
У 18 років настає повна дієздатність громадянина. Отримує всі права та накладає на себе будь-які обов’язки.
Конвенція про права дитини
Набула чинності для України 27 вересня 1991 року
Держави - сторони цієї Конвенції, вважаючи, що згідно з принципами, проголошеними в Статуті ООН, визнання властивої людині гідності, рівних і невід'ємних прав усіх членів суспільства є основою забезпечення свободи, справедливості та миру на землі, беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи та сповнені рішучості сприяти соціальному прогресові та поліпшенню умов життя при більшій свободі, визнаючи, що Організація Об'єднаних Націй у Загальній декларації прав людини та Міжнародних пактах про права людини проголосила і погодилася з тим, що кожна людина має володіти всіма зазначеними в них правами і свободами без якої б то не було різниці за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне походження, майновий стан, народження або інші обставини, нагадуючи, що Організація Об'єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування та допомогу, впевнені в тому, що сім'ї як основному осередку суспільства та природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов'язання в рамках суспільства, визнаючи, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння, вважаючи, що дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності та солідарності, беручи до уваги, що необхідність у такому особливому захисті дитини була передбачена в Женевській декларації прав дитини 1924 року і Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, та визнана в Загальній декларації прав людини, в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (зокрема, в статтях 23 і 24), в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (зокрема, в статті 10), а також у статутах і відповідних документах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями благополуччя дітей, беручи до уваги, що, як зазначено в Декларації про права дитини, "дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження", посилаючись на положення Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх всиновленні, на національному і міжнародних рівнях, на положення Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх ("Пекінські правила") та Декларації про захист жінок і дітей в надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів, визнаючи, що в усіх країнах є діти, які живуть у виключно тяжких умовах, і що такі діти потребують особливої уваги, враховуючи належним чином важливість традицій і культурних цінностей кожного народу для захисту і гармонійного розвитку дитини, визнаючи важливість міжнародного співробітництва для поліпшення умов життя дітей в кожній країні.
Джерела: http://www.babybezpeka.org.ua/index.php?section=RoadToSchool;
http://book-house.org/html/iniiai3_idaaa_a3oae_oed.htm
http://www.chl.kiev.ua/default.aspx?id=334;
