Історія села

Де мчить із гір стрімка Свіча,

Де лісоруба й сівача
Шанують люд . Так і знай:

Це прикарпатський наш край.

У нім, як квіточка село
До зір здійма своє чоло.

Чудові люди в нім живуть

Село ж Гузієвом зовуть.

Ошатні храми є у нім.

І чи то сніг, а чи то грім-

Мов до джерельної води,

Односельчани йдуть сюди.

А ледь закінчаться жнива,

Як вулик школа ожива.

І аж до літньої пори

Тут не злічити дітвори.

Малюк тут вперше у житті

Слова напише ті святі,

І їх у серці понесе,

Що «Україна над усе»

Гузіїв – край  мій рідний. У глибину століть сягає історія нашого славного села, і чим більше минає часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Саме нам, нащадкам, потрібно продовжувати історію подій та імен свого краю сьогодні. Тому ми поставили перед собою мету: досліджувати, пізнавати, систематизувати та передавати наступним поколінням наше духовне надбання – історію  свого рідного Гузієва.

Історія виникнення та заснування села

       Писемних джерел про виникнення села не має, проте є декілька версій про його походження. Розповідають старожили, що в давній місцевості було монголо - татарське нашестя. Після вигнання монголів у 15 столітті на території села поселився, одні кажуть Гуз, інші Гозіков, за національністю німець.    Більшість стареньких людей розповідають , що в давнину наше село називалось Возіїв, а селян називали возіями. Це був невеличкий хутір, розташований вздовж доріг, які вели до міста Болехова, біля діброви. Територію, яку займав хутір, дуже часто заливало водою . Отже, жителі змушені були часто перекочовувати з одного місця на інше (тобто возитись з усім домашнім майном). І від цього , мабуть, пішла назва «Возіїв».

Сучасний стан

       Село розташоване на живописних, зарослих вербовими лугами та кущами глоду, берегах швидкоплинної річки Свічі, яка протікає зі східної сторони села. На південь зір милують гори Карпати з позолоченим куполом Гошівського монастиря на Ясній горі. На заході Гузіїв межує з полями міста Болехова,  а на півночі, ген аж за ставами та родючими полями, починається село Міжріччя. Місцевість рівнинна. На території села знаходиться могила Січових стрільців, Обеліск загиблим воїнам (1941 - 1945 рр.), пам’ятник до Дня проголошення незалежності України, погруддя Т. Г.Шевченка (в Будинку культури), хрест на честь скасування кріпацтва 1848 р.  та багато інших пам`яток.

Святкування  600-ї річниці села

      Спираючись на дослідження Скворія одне з джерел вказує, що в 1403 році король Ягайло, бажаючи подарувати Долину з деякими населеними пунктами та околицями  своєму братові зазначив і село Гузіїв. Тому в 2003 році жителі святкували своє 600- річчя.

Краєзнавча кімната села

      В приміщенні  сільської ради с. Гузієва з ініціативи сільського голови Дяків Ярослави Ярославівни та дирекції школи було відкрито краєзнавчу кімнату села. В ній експонуються  різні речі домашнього вжитку: плуги, борони, сапи, старовинний глиняний посуд, предмети інтер’єру сільської хати.

Видатні постаті села

Корпан Микола Миколайович, 1957 р. н. − віце-президент європейського товариства кріохірургії, керівник віденського міжнародного інституту кріохірургії, доктор медичних наук, професор, нагороджений «Золотою фортуною» 2002 року.

Гульчій Микола Васильович, 1956 р. н. −  хірург-ендокринолог, директор Київського центру хірургії та реабілітації хворих із патологією щитовидної залози, професор медичних наук.

Рак Василь Данилович, 1974 р.н. −  отець ліцензіат. За рекомендацією і благословенням о. Ярослава Лесіва закінчив Івано-Франківський духовний теологічно-катехитичний інститут. Продовжив навчання у Папському університеті в Римі, де захистив кандидатську дисертацію з богослів’я.

Гульчій Михайло Миколайович, 1925 р. н. −  кандидат сільськогосподарських наук. Старший співробітник Академії С/Г наук України. Багато років працював у Львівському науково-дослідному інституті в галузі рослинництва.