25 листопада в Гузіївській ЗОШ І – ІІІ ступенів  вшанували пам'ять замордованих голодом в 1932-1933 роках.  Штучний голод  в Україні – найжахливіша сторінка в історії  нашої держави. .

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс.
Що мали зватись гордо – українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з той днини.
Й благають: українці донесіть
Стражденний біль голодної України.

Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли.
Щоб голоду не знали люди вічно.

Учні школи розпочали своє навчання з хвилини мовчання і запалили свічки пам’яті. Горіли лампадки і в кутку «Пам’ять  задля майбутнього».  В актовому залі школи учні переглянути фільм О.Янчука «Голод – 33» за мотивами повісті В.Барки «Жовтий князь».

Наш найсвятіший обов’язок сьогодні –зберегти  пам’ять про всіх невинно закатованих. Пам’ять про тих, хто не дожив. Пам’ять про тих, хто недолюбив. Пам’ять про живих і ненароджених. Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони.  Ми впевнені – Україна пам’ятає.  І допоки будемо пам’ятати про них, наш шлях у майбутнє  буде прямим і світлим.