І мене в сім'ї великій

В сім'ї вольній, новій

Не забудьте пам'янути

Незлим, тихим словом…

    У березні вся світова громадськість вшановує пам’ять геніального поета України, нашого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Минає 205 років від дня його народження, але й сьогодні його слово живе між нами. Свідченням цього став конкурс мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова - конкурс читців «Вогонь Шевченкових поезій», проведений керівником гуртка «Театральне мистецтво» Сеньків С. І., серед вихованців гуртка та учнів початкових класів. Розпочалося свято з сюрпризу, з привітань двох сварливих бабів - баби Палажки та баби Параски, ролі яких майстерно виконали юні вихованки гуртка - Чикаловська Анастасія та Гарасим Марія. Коротко про біографію та життєвий шлях поета всім присутнім розповіли ведучі конкурсу – Попадинець Вероніка та Матіїв Борис. Читання поезій Т.Г. Шевченка викликало жваве зацікавлення серед дітей, яких підготували учителі початкових класів. Та за результатами конкурсу - І місце розділили між собою вихованці гуртка - Чикаловська Анастасія та Гарасим Марія.

    Читання творів Кобзаря супроводжувалося виконанням пісень на слова Шевченка. Музичні твори «Зацвіла в долині червона калина», «По діброві вітер виє», «На високій дуже кручі», із задоволенням розучили і виконали дівчатка з гуртка «Театральне мистецтво», разом зі своїм керівником. Вручаючи грамоти конкурсантам, члени журі дякували дітям за старання, наполегливість, активність та можливість поринути у світ краси рідного слова, вшановуючи пам’ять видатного діяча нашого народу. Торкнувшись серцем Шевченківських творів, пройнявшись їхнім духом, дітям вдалося виконати поетові заповіти. Сповнюючи волю великого Кобзаря, наймолодші учасники свята – Кулак Яна та Кривенький Максим, продекламували заповіти духовного батька та творця, «Незлим, тихим словом…»

     Змінюються часи, але незмінним, невичерпним і не до кінця прочитаним і розгаданим залишається сам Т.Г.Шевченко. І вистачить його, поза всяким сумнівом, ще на багато-багато поколінь – допоки житиме український народ, допоки буде жити наша Україна! Я впевнена, що такі заходи допоможуть молодому поколінню зрозуміти та усвідомити неоціненний вклад Тараса Шевченка в зародження та розвиток української культури, мови, нашої державності

і ще раз переконатися, що поезія Шевченка – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини…

>